Подари мне, Отец,
Из сокровищ небес
То, что Ты драгоценным считаешь,
Молчаливый и кроткий,
Дух нежный и Твой,
Пусть характер Христа отражает.
Подари мне, Отец,
Из сокровищ небес
То, что Ты драгоценным считаешь,
Благодарное сердце
И веру в любовь,
Что характер Христа обнажает.
Подари мне, Отец,
Из сокровищ небес
Поклоненье устами и духом
И единство с Твоим
Духом неба Святым,
Что людские сердца открывает.
Подари мне, Отец, Из сoкровищ небес
Твою силу, любовь, Твою мудрость,
Чтобы я могла жить Лишь дыханьем Твоим,
Быть письмом к ожидающим душам!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 4064 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 4,17
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Стихи приходят с Неба,
Мечты приходят с Неба -
И браки заключает
Господь на Небесах.
И гдеб ты был и не был,
И где бы ты не бегал,
Вернёшся в дом Господень
С улыбкой на устах.
Вернёшся, улыбнёшся -
А может засмеёшся,
От радости великой,
От доброго словца.
Живой и вдохнолённый,
Духовно обновлённый;
Прославишь с новой силой,
Небесного Отца. Комментарий автора: )) хорошо! Спасибо за отзыв стихами )
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
